ПРЕС-РЕЛІЗ
13 02 2020
Профілактика зимового травматизму
Зима — час підвищеного травматизму. Причиною часто служить ожеледь, раннє настання темряви, слизька взуття. Згідно зі статистичними даними «зимовий» травматизм дає до 15% захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та в 20% є причиною інвалідності. Погіршення стану проїжджої частини позначається на збільшенні частоти дорожніх пригод і зростанні числа постраждалих. Найбільш часті пошкодження при цьому: черепно-мозкова травма, переломи кісток кінцівок, поєднана травма.
У зимовий період переважають удари і переломи кісток (близько 15%), вивихи (близько 10%). Постраждалі переважно знаходяться в працездатному віці (близько 80%). Діти до 18 років становлять 2%, а особи старше 60 років — близько 8%.
Підраховано, що можливість впливу на стан травматизму в цілому з боку медиків становить не більше 10%, а решта 90% залежать від інших чинників, які, в свою чергу, можна розділити на зовнішні і внутрішні. До першої групи відносять екологію, стан місць проживання, робочих зон, зон відпочинку, тротуарів, проїжджої частини, справності машин і механізмів. А внутрішніми є дотримання техніки безпеки, принципів безпечної життєдіяльності, правил дорожнього руху, принципів тверезого способу життя.
Рекомендації людей похилого віку та вагітних жінок:
* В ожеледь краще залишитися вдома, ну а якщо необхідно вийти на вулицю, то надіти максимально зручне взуття на плоскій підошві, уникати поспіху, обходити небезпечні ділянки;
* При виході з громадського транспорту або спуску по сходах обов’язково триматися за поручні або попросити перехожих про допомогу.
Щоб знизити ризик падіння при ожеледі необхідно дотримуватися таких правил:
* Носити взуття бажано на плоскій підошві або на низькому квадратному каблуці, краще підійде взуття з рифленою підошвою;
* Можна прикріпити до підошви взуття смужку наждачного паперу або звичайного лейкопластиру;
* В ожеледицю ходити потрібно по-особливому — як би трохи ковзаючи, немов на маленьких лижах, наступати на всю підошву;
* Уважно дивитися під ноги (в поспіху можна не помітити навіть відкритого льоду);
* Йти бажано якомога повільніше. Важливо пам’ятати: чим швидше Ви йдете, тим більше ризик впасти.
* Дівчатам на час ожеледиці не варто ходити на високих, тонких підборах;
* Якщо ви носите довге пальто або шубу, обов’язково піднімати поли одягу, коли виходите з транспорту або спускаєтеся по сходах;
* Не ходити дуже близько до стін будинків — з даху може впасти бурулька або шматок застиглого снігу.
Якщо відчуваєте, що втратили рівновагу, спробуйте впасти з найменшими втратами:
— при падінні потрібно згрупуватися — це зменшить силу удару об лід; постаратися присісти — зменшиться висота падіння;
— найбезпечніше падати на бік, так можна убезпечити таз, хребет і кінцівки;
— ні в якому разі не можна приземлятися на випрямлені руки, а падаючи ниць, голову краще втягнути в плечі, лікті притиснути до боків, спину випрямити, ноги злегка зігнути;
— при падінні на спину притиснути підборіддя до грудей, а руки розкинути ширше;
— якщо падаєте зі слизькою сходи, постаратися прикрити обличчя і голову руками. Не намагатися загальмувати падіння — це збільшить тяжкість травми аж до переломів.
При отриманні травми через перехожих або інших осіб необхідно викликати бригаду швидкої медичної допомоги або при можливості самостійно звернутися до найближчого медичного закладу. Самостійно або за допомогою оточуючих створити умови нерухомості для пошкодженої кінцівки за допомогою підручних засобів. Обійтися без консультації лікаря можна тільки в разі легкого удару, за винятком удару голови.
При занятті зимовими видами спорту використовуйте захисні засоби — налокітники, наколінники, шоломи. Навчіть свою дитину безпечного катання на лижах, ковзанах і санках. Дорослі повинні вміти надавати першу допомогу дитині.
Основний спосіб профілактики травм взимку — обачність при пересуванні по тротуарах, пішохідних доріжках, пішохідних переходах на бруківці, особливо при наявності снігових заметів та ожеледиці. Значною мірою це відноситься до водіїв — дотримання швидкісного режиму, максимально уважне ставлення до учасників дорожнього руху.
