1 грудня 2024року – Всесвітній день боротьби зі СНІДом
Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щороку 1 грудня відповідно до рішення Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та рішення Генеральної Асамблеї ООН, прийнятими 1988 року. З того часу минуло більше 30 років, але проблема боротьби з поширенням ВІЛ інфекції/СНІДу залишається досить актуальною для багатьох країн світу.
Метою Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом є підвищення обізнаності населення про ВІЛ-інфекцію/СНІД і демонстрація міжнародної солідарності перед загрозою пандемії. Всесвітній день боротьби зі СНІДом – це ще одна можливість дізнатися про факти щодо поширеності ВІЛ-інфекції і втілити знання у практику. Якщо люди розуміють, як передається ВІЛ-інфекція, як їй можна запобігти та усвідомлюють сьогоднішню реальність життя з ВІЛ – вони можуть за допомогою цих знань дбати про власне здоров’я і здоров’я інших та толерантно ставитися до тих, хто живе з ВІЛ-інфекцією.
Незважаючи на те, що починаючи з 2010 року, загальна кількість нових випадків ВІЛ-інфекції у світі постійно скорочувалась, ВІЛ-інфекція залишається головною проблемою охорони здоров’я в Європейському регіоні ВООЗ, а в східній його частині розвиток епідемії крокує найбільш стрімкими темпами в світі.
Проводячи цю кампанію у 2024 році під гаслом «Встати на шлях відстоювання прав: моє здоров’я – моє право!», ВООЗ закликає світових лідерів та громадян відстоювати право на здоров’я та усунути прояви нерівності, які перешкоджають успішній боротьбі зі СНІДом.
Основні тези кампанії:
- Здоров’я – право людини!
Кожна людина в потрібному місці та в потрібний час повинна користуватися доступом до необхідних їй медичних послуг, у тому числі до послуг з профілактики, лікування та догляду при ВІЛ-інфекції. Захист права на здоров’я означає, що медична допомога має бути доступна кожній людині без будь-якої дискримінації, незалежно від її ВІЛ-статусу, походження, гендерної приналежності або місця проживання.
- Профілактика розширює можливості та захищає права!
Надання людям доступу до засобів, знань та послуг у галузі профілактики ВІЛ забезпечує захист не лише їхнього здоров’я, а й їхніх прав. Рівність доступу до профілактики — найважливіший фактор припинення нових випадків інфікування.
- Боротьба зі стигматизацією та дискримінацією!
Стигматизація та дискримінація знижують ефективність заходів щодо боротьби зі СНІДом. Захист прав людини має велике значення для забезпечення загального охоплення допомогою при ВІЛ-інфекції та подолання бар’єрів, що перешкоджають доступу до цієї допомоги.
- Приоритизація та охоплення вразливих, маргіналізованих та ключових груп населення!
Щоб покінчити зі СНІДом, нам потрібно ставити в пріоритет і охоплювати увагою всіх людей, які живуть з ВІЛ, наражаються на ризик зараження або так чи інакше порушених цим захворюванням, включаючи чоловіків, які практикують секс з чоловіками, трансгендерних людей, осіб, які вживають ін’єкційні наркотики, секс- працівників, людей, які перебувають у місцях позбавлення волі та інших установах закритого типу, а також їх партнерів. Це необхідно для вжиття ефективних та довгострокових заходів реагування на ВІЛ, за яких забезпечується дотримання права на здоров’я.
- Надання доступу до життєво необхідного лікування для придушення вірусу ВІЛ!
При ранній діагностиці та послідовній антиретровірусній терапії люди, які живуть із ВІЛ, можуть вести довге та здорове життя нарівні з ВІЛ-негативними. Досягнення та підтримання невизначеного вірусного навантаження шляхом призначення відповідної антиретровірусної терапії забезпечують нульовий ризик передачі, розширення прав та можливостей пацієнтів та захист місцевого співтовариства.
- Наближення до майбутнього, вільного від СНІДу!
Світ може покінчити зі СНІДом, якщо буде захищено права кожної людини. Якщо правам людини надаватиметься першорядне значення, а провідна роль буде відведена місцевим співтовариствам, світ зможе покінчити зі СНІДом як загрозою громадському здоров’ю до 2030 року.
Основні факти:
- ВІЛ залишається серйозною глобальною проблемою охорони здоров’я, яка на сьогоднішній день налічує 40,4 мільйона життів і передається по всьому світу;
- при цьому в ряді країн зростає кількість нових випадків зараження, тоді як в минулому цей показник знижувався;
- на кінець 2022 року в усьому світі налічувалося приблизно 39,0 мільйона людей, які живуть з ВІЛ, дві третини (25,6 мільйона) з яких жили в Африканському регіоні (ВООЗ);
- у 2022 році 630 000 [480 000–880 000] людей померли від причин, пов’язаних з ВІЛ, і було зареєстровано 1,3 мільйона нових випадків ВІЛ-інфекції;
- ліків від ВІЛ-інфекції не існує. Однак, оскільки доступ до ефективної профілактики, діагностики, лікування та догляду за ВІЛ-інфекцією зріс, ВІЛ-інфекція стала керованим хронічним захворюванням, і люди, які живуть з ВІЛ, можуть прожити довге та здорове життя;
- ВООЗ, Глобальний фонд та ЮНЕЙДС розробили власні глобальні стратегії боротьби з ВІЛ, узгоджені з ціллю ЦСР 3.3 щодо припинення епідемії ВІЛ до 2030 року;
- для досягнення цієї мети 95% всіх людей, які живуть з ВІЛ, повинні знати свій статус, 95% з них повинні отримувати життєво важливу антиретровірусну терапію (АРТ), а 95% людей, які живуть з ВІЛ на лікуванні, повинні досягти пригнічення вірусного навантаження, що покращить стан їхнього здоров’я та знизить ризик подальшої передачі ВІЛ. У 2022 році ці показники становили 86%, 89% та 93% відповідно;
- серед усіх людей, які живуть з ВІЛ, 86% знали про свій статус, 76% отримували антиретровірусну терапію, а 71% досягли пригнічення вірусного навантаження.
В Україні від початку року станом на 01.10.2024 року у закладах охорони здоров’я під медичним наглядом перебувало 147 599 людей, які живуть з ВІЛ, що становить 360,0 на 100 тис. населення.
У Харківській області цей показник становить 237,5 на 100 тис. населення.
Впродовж поточного періоду 2024 року в Україні виявлено та офіційно зареєстровано 7841 випадків ВІЛ-інфекції (19,1 на 100 тис. населення), що на 11% менше показника за аналогічний період 2023 року.
У Харківській області за 10 місяців 2024 року цей показник становить 18,2 на 100 тис. населення.
Як і раніше, найбільше випадків ВІЛ-інфекції було зареєстровано серед осіб вікової групи 30-49 років (68,95%). У статевій структурі вперше діагностованих випадків переважають чоловіки (65,6%). У середньому щодня в Україні реєструвалось 29 випадків захворювання на ВІЛ-інфекцію, 8 випадків захворювання на СНІД та 3 смерті від хвороб, зумовлених СНІДом.
У структурі шляхів інфікування ВІЛ-інфекції переважна частка випадків припадає на статевий шлях (80,3%), проте зберігається актуальність парентерального шляху інфікування внаслідок вживання наркотичних препаратів в ін’єкційний спосіб (19,0%). У порівняні з 9 місяцями 2023 року (73,9%) зберігається тенденція до росту статевого шляху передачі.
В Україні станом на 01.10.2024 року зареєстровано 2312 випадків СНІДу (5,6 на 100 тис. населення), що на 6,2% менше чим за 9 місяців 2023 року.
В Україні за 9 місяців 2024 року зареєстровано 899 смертей від СНІДу. Показник смертності становить 2,2 на 100 тис. населення, що на 16,5% менше показника аналогічного періоду 2023 року (2,6 на 100 тис).
Тимчасова втрата адміністративного контролю над частиною території України унеможливлює отримання повної інформації про рівень ураження всього населення, тому, як і минулого року, показники не повністю охоплюють дані Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, АР Крим та м. Севастополь. Але система епіднагляду продовжує забезпечувати виконання поставлених завдань, зокрема в контексті протидії ВІЛ/СНІДу: оперативно розв’язує проблеми із забезпечення повноти і якості даних щодо профілактичних послуг, тестування населення на ВІЛ-інфекцію, реєстрації випадків ВІЛ/СНІДу тощо.
ВІЛ-інфекція — це хронічне захворювання, що виникає внаслідок потрапляння в організм вірусу імунодефіциту людини. Вірус вражає імунну систему, порушує захисні функції організму та поступово робить його беззахисним перед іншими інфекціями та захворюваннями.
Як це працює? У здоровому організмі в разі потрапляння чужорідних тіл, вмикаються захисні функції імунної системи. Першими реагують Т-лімфоцити: розпізнають, що саме потрапило до організму, і передають інформацію про це В-лімфоцитам. В-лімфоцити синтезують антитіла, які борються з чужорідними антигенами.
ВІЛ вражає Т-лімфоцити, а якщо конкретніше — клітини CD4. Імунітет людини просто не знає, що йому треба відповісти на загрозу і як це зробити. Без імунітету людина лишається беззахисною перед будь-якою інфекцією.
ВІЛ передається:
- через кров — при використанні нестерильних шприців, голок чи іншого інструментарію (найчастіше це трапляється при ін’єкційному введенні наркотичних речовин, але також ризикованими є процедури пірсингу і татуювань)
- статевим шляхом — при гомосексуальних чи гетеросексуальних статевих контактах без презерватива (під час анального, вагінального та орального сексу)
- від матері до дитини під час вагітності, пологів і годування грудьми
ВІЛ не передається:
- повітряно-крапельним шляхом (при чханні, кашлі, розмові)
- через обійми, рукостискання, поцілунки
- при спільному користуванні предметами побуту (посудом, постільною білизною, рушниками)
- через укуси комах і контакти з тваринами
СНІДом називають комплекс захворювань, які виникають через руйнування ВІЛ-інфекцією імунної системи при відсутності відповідного лікування. СНІД – це остання, смертельно небезпечна стадія ВІЛ-інфекції. На цьому етапі організм вже не в силах протистояти інфекційним захворюванням, і людина стає дуже вразливою: можуть проявитись одразу декілька опортуністичних інфекцій і супутніх захворювань.
З моменту інфікування до появи перших видимих симптомів може минути декілька років – весь цей час людина, яка живе з ВІЛ, може виглядати і почуватися добре. Водночас вона може передавати ВІЛ іншим, сама про це не підозрюючи!
Однак з часом імунітет поступово слабшає. Вірус приховано руйнує дедалі більше клітин імунної системи: щоденно продукується 10 мільярдів нових вірусних частинок, що знищують 200 мільйонів захисних клітин.
У 85-90% випадків прогресія ВІЛ без терапії складає 7–10 років. Більше 50% нових випадків ВІЛ-інфікування виявляють на останній чи передостанній клінічних стадіях.
На ранніх стадіях ВІЛ не має жодних симптомів. Щоб зрозуміти, чи вірус є, необхідно пройти тест.
Втім на сьогодні досліджено певні клінічні симптоми, що можуть вказувати на наявність ВІЛ: лихоманка чи діарея без очевидних причин, що триває більше місяця, безпричинна втрата ваги, порушення роботи нирок, часте перенесення тяжких бактеріальних інфекцій, стрімке зниження гостроти зору та інші ознаки.
Антиретровірусна терапія (АРТ) уповільнює і практично зупиняє прогресування ВІЛ-інфекції та її перехід у стадію СНІДу. З появою АРТ число випадків СНІДу у світі скоротилося в 10 разів. АРТ не просто продовжує життя ВІЛ-інфікованих – вона дає їм змогу почуватися здоровими, повноцінно жити, професійно самореалізовуватись, створювати сім’ї.
Кількість людей в Україні, які живуть з ВІЛ, та отримують АРТ станом на 01.10.2024 року, за даними звітної форми №56 становить 118 529 осіб.
ВІЛ-послуги в Україні попри війну надаються з урахуванням сучасних міжнародних стратегій UNAIDS, ВООЗ, CDC, відповідно до клінічних протоколів і стандартів медичної допомоги, що ґрунтуються на доказовій медицині, у тісній співпраці з державним і громадським сектором.
У 2021 році Україна повністю перейшла на фінансування послуг з профілактики ВІЛ та медичної допомоги з державного бюджету.
Крім того, було повністю забезпечено повноту, обмін даними та верифікацію даних і забезпечено функціонування Медичної інформаційної системи соціально значущих хвороб.
Розроблено алгоритм збору та обміну інформацією щодо видачі АРТ для медичних закладів, які відключені від Системи соціально значущих хвороб через зайнятість, проблеми з телекомунікаційним зв’язком (інтернет, телефонний зв’язок) або перебої в електропостачанні.
Також було розроблено інструкцію щодо отримання АРТ ВПО за місцем фактичного перебування. Вдалося повернути пацієнтів під медичне спостереження через різноманітні мобільні додатки (телефон, Viber, WhatsApp, Telegram тощо), що дозволило від початку війни перепідтвердити дані у 67 тис. пацієнтів.
Подбали й про можливість отримання послуг з ВІЛ для українців за кордоном. Спільно міжнародними партнерами (EACS, ECEE, CHIP, WHO) розроблено стандартизований протокол клінічного ведення та обміну медичними даними для людей, які живуть з ВІЛ, серед переселенців з України.
Знайти вичерпну інформацію про можливість отримати ВІЛ-послуги в Україні та за кордоном можна також на ресурсах: help24.org.ua, чат-бот #АРТпоруч, онлайн-платформа findart.phc.org.ua, лінія допомоги при ВІЛ та ТБ.
Нині в Україні діє 383 медичних закладів, які надають послуги за пакетом «Медична допомога особам з ВІЛ».
Знайти медичні заклади, які надають допомогу за напрямом «Медична допомога особам з ВІЛ», можна на сайті НСЗУ — відкрити розділ “Е-дані” за посиланням https://edata.e-health.gov.ua/e-data та обрати “Аналітичні панелі (дашборди)”. Далі потрібно відкрити дашборд “Укладені договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій” . На третій сторінці у полі фільтрів оберіть область або населений пункт, а в “Групі послуг” – пакет «Діагностика, лікування та супровід осіб з ВІЛ (та підозрою на ВІЛ)». Дашборд покаже всі заклади, які мають договір на пакет, а також їх контакти.
Якщо не маєте можливості скористатись пошуком через дашборд, зателефонуйте до контакт-центру НСЗУ за номером 16-77. Оператор підкаже найближчий медзаклад із договором.
На сьогодні забезпечено безперервність надання антиретровірусної терапії. Завдяки підтримці PEPFAR та Глобального фонду забезпечено достатній запас АРВ-препаратів для здійснення видачі АРВ-препаратів на руки пацієнтам на 6-12 місяців (видача препаратів на 6 та більше місяців – 32% пацієнтів; 3-5 місяців – 60%). Утримання в АРТ за 12 місяців склало 85%, а це — стабільний показник протягом останніх років.
Доконтактна профілактика ВІЛ (ДКП) – новітній метод запобігання інфікування ВІЛ, який впроваджується в Україні з 2018 року, а в Європі та північній Америці став популярним значно раніше. Також зустрічається альтернативна назва англійською мовою: PrEP – pre-exposure prophylaxis.
ДКП – це прийом пігулок, які найчастіше містять 2 препарати: емтрицитабін і тенофовір. Їх слід вживати до тих пір, поки існує високий ризик інфікування ВІЛ. ДКП працює як щит, який не дає ВІЛ виживати в організмі людини. Препарати попереджають вбудовування ВІЛ в геном імунних клітин і вірус втрачає можливість розмножуватись.
ДКП призначають людям, які не мають ВІЛ, і в той же час мають високий ризик інфікування. Про свій ризик можете дізнатись тут. Наша держава — одна з 68 країн світу, що запровадили в себе цей спосіб профілактики вірусу імунодефіциту.
Ви можете звернутись за ДКП, якщо маєте статеві стосунки з ВІЛ-позитивним партнером/-кою, і у вашій парі: партнер/-ка не приймає АРТ;
- партнер/-ка приймає АРТ, але ще не досяг/-ла вірусологічної супресії;
- партнер/-ка допускає пропуски у прийомі АРТ;
- ви не обговорюєте лікування ВІЛ і результати обстежень;
- є сумніви щодо ефективності лікування ВІЛ-інфекції;
- у вас бувають інші статеві партнери;
- також можна звернутись за ДКП, якщо впродовж останніх 6 місяців у вас та/або вашого партнера/-ки були прояви ризикованої поведінки;
- статеві контакти без презерватива з більш ніж одним партнером;
- статеві контакти з людиною з невідомим ВІЛ-статусом та/або високим ризиком інфікування ВІЛ;
- вживання ін’єкційних наркотиків;
- поява інфекцій, що передаються статевим шляхом;
- застосування постконтактної профілактики ВІЛ;
ДКП є додатковим медикаментозним способом профілактики ВІЛ, який входить до комплексу профілактичних послуг. Понад 2000 чоловіків та жінок із різних куточків України щоденно вживають свою пігулку захисту — антиретровірусні профілактичні препарати. Такими є дані Центру громадського здоров’я України.
Профілактика – це активний процес створення умов для підвищення якості життя, формування особистих якостей людини, які сприяють її благополуччю. Головною зброєю в боротьбі з поширенням вірусу є попередження нових випадків інфікування. У зв’язку з цим, необхідно:
- приймати правильні щодо свого здоров’я рішення, намагатися протистояти таким чинникам ризику, як потреба експериментувати, самоутверджуватись під тиском із боку однолітків і наркодільців;
- уникати випадкових статевих контактів, бо чим більше сексуальних партнерів, тим вищим є ризик інфікування;
- застосування презервативів значно знижує можливість інфікування партнера не тільки ВІЛ, але й збудниками венеричних захворювань, вірусних гепатитів.
- пам’ятати, що венеричні хвороби сприяють поширенню ВІЛ, а тому їх потрібно терміново лікувати;
- тестування рекомендовано проходити через 3 місяці після ризикованого випадку і щонайменше раз в 6 місяців при регулярному практикуванні ризикованої поведінки.
Тестування на ВІЛ в Україні є добровільним, безкоштовним, конфіденційним, а за бажанням – анонімним. Ніхто не має права розголошувати Ваш статус третім особам. Людина, яка живе з ВІЛ, ні в якому разі не буде залучена до лікування примусово за результатами тесту.
Регулярне тестування на ВІЛ (рекомендовано двічі на рік) вбереже здоров’я вам і вашим близьким!
- у свого сімейного лікаря, педіатра чи терапевта;
- у кабінетах “Довіри”, кабінетах інфекційних захворювань поліклініки або консультаційно-діагностичного центру;
- центрах профілактики та боротьби зі СНІДом, представництвах профільних громадських організацій;
- в мобільних амбулаторіях.
Тестування на ВІЛ не передбачає жодних попередніх приготувань. Для виявлення вірусу в Україні найчастіше використовують:
- ІФА-тест на основі крові з вени (в лабораторних умовах);
- експрес-тест на основі аналізу крові з пальця;
- також з 2018 року в українських аптеках стали доступні експрес-тести на ВІЛ, що базуються на аналізі слини;
Діагностика і лікування ВІЛ відбувається згідно оновлених стандартів МОЗ України.
Аналіз крові показує наявність ВІЛ через 3 місяці після інфікування. Перед тим триває інкубаційний період або так званий “період вікна” – проміжок часу, коли антитіла до вірусу ще не виявляються швидкими тестами, але людина вже може передавати вірус іншим.
Постконтактна профілактика ВІЛ
Якщо людина мала професійний контакт з ВІЛ або існує його висока ймовірність, лікар може порадити постконтактну профілактику ВІЛ. Зазвичай це стосується медичних працівників та працівників екстрених служб. Професійним контактом з ВІЛ вважається контакт з кров’ю або рідинами, що містять кров, потрапляння крові під шкіру, на ушкоджену шкіру або на слизові.
Випадковий (непрофесійний) контакт — це будь-який контакт, який стався поза професійною діяльністю. Постконтактна профілактика ВІЛ націлена на попередження розвитку ВІЛ-інфекції після імовірного контакту.
Залежно від того, був контакт професійним чи випадковим, існують різні алгоритми дій та першої допомоги після ймовірного інфікування. Проте важливо пам’ятати, що постконтактну профілактику ВІЛ необхідно розпочати якомога швидше протягом перших годин та не пізніше 72 годин після контакту.
Зазвичай курс постконтактної профілактики ВІЛ триває 28 днів. Детальніше про план дій при потенційному інфікуванні та рівень ризику інфікування залежно від виду контакту за посиланням
Краще попередити інфікування, ніж лікуватись!
