Створення інклюзивного середовища у Харківській області
Брифінг: «Створення інклюзивного середовища у Харківській області в межах реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні»
Брифінг: «Створення інклюзивного середовища у Харківській області в межах реалізації Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні»
Насамперед слід коректно визначити людей, які пережили полон. У «Довіднику безбар’єрності» пропонують використовувати термін «ветерани/ветеранки, які пережили полон», не прив’язуючись до офіційного статусу, а враховуючи наявність досвіду перебування в полоні.
Російсько-українська війна відрізняється повним нехтуванням росією норм міжнародного гуманітарного права. Особливо це стосується людей, які потрапили в полон — росія використовує військовополонених задля отримання додаткової інформації, помсти, деморалізації, залякування і підривання бойового духу українських Захисників і Захисниць. Полонених тримають у нелюдських умовах, до них застосовують різного виду тортури. Для людини перебування в полоні пов’язано з тотальним контролем над її життям, відсутністю можливості себе захистити, що саме собою дуже небезпечно.
Бар’єри — це ті перепони, які заважають різним людям отримати доступ до можливостей, і через це не дають їм повністю реалізувати свій потенціал. Дуже часто бар’єри створюють самі люди внаслідок незнання, стереотипів та упереджень. Через це виникає неправильний та незручний дизайн, дискримінаційні процедури і негативне ставлення.
Бар’єри можуть проявлятися по-різному. Наприклад, фізичні — це ті, що перешкоджають пересуванню у просторі: круті сходинки, відсутність ліфтів та пандусів як альтернативи, високі пороги й тротуари тощо.
Бувають бар’єри інформаційні. На жаль, сьогодні дуже маленький відсоток інформації подається з урахуванням того, що її сприйматимуть різні люди (наприклад, з порушеннями зору чи слуху). Брак коректної інформації теж можна віднести до цієї категорії.
НСЗУ продовжує комунікаційну кампанію щодо підвищення обізнаності внутрішньо переміщених осіб щодо їхніх прав в отриманні медичної допомоги в рамках програми державних гарантій медичного обслуговування населення.
Як людині зі статусом внутрішньо переміщеної особи укласти декларацію з сімейним лікарем ?
Ви вимушені були покинути своє постійне місце проживання і переїхати в інший регіон? Ваш сімейний лікар чи педіатр залишився за попереднім місцем проживання? На новому місці проживання у вас народилася дитина? Саме в таких ситуаціях опиняються люди зі статусом вимушено переміщеної особи. Незалежно від місця проживання або реєстрації, вони можуть в повному обсязі отримувати медичну допомогу.
НСЗУ розпочинає комунікаційну кампанію щодо підвищення обізнаності внутрішньо переміщених осіб щодо їхніх прав в отриманні медичної допомоги в рамках програми державних гарантій медичного обслуговування населення.
Відповідно до статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров’я і медичну допомогу. Це право реалізується через Програму медичних гарантій. Основні принципи реалізації Програми медичних гарантій – універсальність та екстериторіальність. Коли кожен може отримати медичну допомогу в однаково повному обсязі, незалежно від місця реєстрації чи місця проживання.
Перше і найголовніше, що потрібно знати про трансплантацію в Україні – вона БЕЗОПЛАТНА.
З 2024 лікування дорослих та дітей методом трансплантації органів покривається Програмою медичних гарантій. Це означає, що пацієнти та їхні родини можуть зосередитися на найголовнішому — здоров’ї та одужанні.
Раніше безоплатна трансплантація забезпечувалася в межах пілотного проєкту МОЗ. Завдяки цьому проєкту у 2021 році було здійснено 316 органних трансплантацій, у 2022 — 384, а у 2023 — 589. У 2024 ж році вже 261 людина отримала шанс на нове життя шляхом трансплантації.
Наразі за пакетом “Лікування дорослих та дітей методом трансплантації органів” НСЗУ Національна служба здоров’я України уклала договори з 36 медзакладами по всій країні. Це означає, що якісна допомога стає доступнішою для всіх, хто її потребує. Перейти к полной статье…